Березівська хата

Після семи років життя в штатах, мене страшенно тягнуло в Карпати. Ні, не те щоб тут не було природи, тут є все і гори і ліси і озера і океан, краса, але не те... Не рідне. А от Карпати, це зовсім друга справа, в них справжній український дух. Життя гуцулів майже не торкнулася цивілізація, їм по цимбалах курс доллара, теперішня влада і світова криза. Вони справжні володарі своєї землі і пишаються цим. Мене тягнуло туди, хотілося відпочити від міського гамору, біготні, шаленого темпу. Хотілося побути на рідній землі, відчути спокій, відчути наші давні традиції, скуштувати гуцульську кухню.І от диво, в твіттері, випадково натрапив на етно-проєкт Березівська хата. Скажу чесно, всі мої сподівання були перевершені, все було набагато цікавіше ніж я очікував.
Пан Влодко робить гарну справу, пропонує відчути себе в середовищі гуцулів , так як вони жили колись. Три дні пролетіли як мить, ми ходили до джерела з соленою водою, ввечері виварювали з неї сіль

По дорозі збирали гриби та ягоди

Ліпили з глини

Робили масло

Ліпили вареники з картоплею і з яблуками, варили борщ

Все це готувалося в справжній печі, на дровах

Пробували прясти на веретені

І ткати хідники, дітям це до речі дуже сподобалось

Катались на коні, доїли корову

Відвідали старий водяний млин, який нажаль завалився

Приміряли старовинний гуцульський одяг

Були на полонині, куштували 4 види сирів

Ходили милуватися красою на гору Ротундол, де моя доня з непідробним захопленням в голосі видала: " Wow!!! It's like a painting! "

Все це було приправлено надзвичайно цікавими розповідями пана Влодка про побут гуцулів, сотні УПА, січових стрільців.

Три дні минули швиденько і ми повні вражень, повернулися з незабутньої подорожі в минуле. Ніби ж просто і ніби примітивно, але ж ні, навпаки... чіпляє за душу і викликає купу роздумів... Раджу, всім. Контакти, більше інфи та знимок у блозі Влодка.